Іванківська районна державна адміністрація
Іванківська районна рада
Центр допомоги учасникам антитерористичної операції, членам їх сімей та членам сімей загиблих військовослужбовців, які брали участь у проведенні антитерористичної операції
ВИШГОРОДСЬКЕ ОБ’ЄДНАНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Управління державної казначейської служби України в Іванківському районі Київської області
Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція
Управління соціального захисту населення
Цивільний захист населення
Приватизація державного майна
Державні закупівлі
Добровільне об'єднання територіальних громад

Філія АТ"Ощадбанк" в Іванківському районі

Правова допомога жителям Київщини

ПРАВОВА ДОПОМОГА МЕШКАНЦЯМ КИЇВЩИНИ

Відповіді на запитання підготовлено Обласною робочою групою з питань надання правової допомоги учасникам АТО під керівництвом заступника голови Київської обласної державної адміністрації Дмитра Христюка.

1. Як отримати посвідчення учасника бойових дій військовослужбовцям, які брали участь в АТО?

Нормативно-правовий акт →

постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 «Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення»;

Хто подає документи на

отримання посвідчення учасника бойових дій 

 

 

 

 

 

 

 

Для надання статусу учасника бойових дій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення необхідно подати на розгляд комісії Міністерства оборони України з питань визначення учасників бойових дій такі документи→

військовослужбовці (резервісти,   військовозобов’язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Деацівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, ДСНС, ДПтС, військовиржспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань  командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів;

- довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

- витяги із наказів по стройовій частині про вибуття (прибуття) до військової частини після виконання завдань антитерористичної операції;

- витяги із наказів по стройовій частині першого заступника керівника Антитерористичного центру (командира сектору) про прибуття для виконання завдань антитерористичної операції та вибуття до місця постійної дислокації;

-  копії посвідчень про відрядження (в разі їх наявності);

- копії документів про отримання поранень;                                        
- список військовослужбовців військової частини Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції;*  
-  згода на збір та обробку персональних даних ,згідно вимоги статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» та статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», разом з усіма документами;                                                                    
      - копія першої сторінки паспорта громадянина України (надається з метою уникнення помилкового написання прізвища, ім'я та по-батькові).

писок складається в алфавітному порядку та надається в паперовому і електронному вигляді разом з відповідними документами на адресу: 03168, м. Київ, 168, Повітрофлотський пр-т, 6, Департамент кадрової політики Міністерства оборони України. Також список в електронному вигляді Microsoft Excel (версія 97-2003) надсилається на автоматизовану систему управління Збройних Сил України «Дніпро» (за наявністю) на адресу Deg_dkp@dod.ua. В графі Примітка вищезазначеного списку особам, які мають статус учасника бойових дій необхідно зазначити «Учасник бойових дій з інших підстав».

Копії наданих документів повинні бути завірені підписом командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу, установи, закладу) та скріплені гербовою печаткою.

Учасники антитерористичної операції, звільнені з військової служби, документи подають через комісії обласних військових комісаріатів та міського військового комісаріату міста Києва.

Всі документи, які подаються до комісії Міністерства оборони України з питань визначення учасників бойових дій передаються до архівних установ України для тривалого (до 50 років включно) зберігання. Для їх оформлення використовувати аркуші паперу формату А4 (210×297 міліметрів). Документи повинні мати поля: не менше 30-35 міліметрів — ліве; 10-15 міліметрів — праве; 20-25 міліметрів верхнє та нижнє.

Комісія Міністерства оборони України з питань визначення учасників бойових дій вивчає документи і направляє їх на розгляд до міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій, а у разі відсутності підстав, які підтверджуються документами, повертає їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.

 

2. Як стати на квартирний облік особам, які не мають власного житла?

Хто має право на отримання житла з державного і громадського фондів →

Відповідно до ст. 31 Житлового кодексу України таким право наділені громадяни,  які потребують поліпшення житлових умов. Водночас скористатися цим правом вони можуть лише після досягнення 18 років - ті, що 

одружилися або влаштовувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, мають таке право з часу одруження або влаштування на роботу. Неповнолітні (віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.

Кого і коли визнають особою, яка потребує поліпшення житлових умов →

Такими визнають осіб, які:

1) забезпечені жилою площею нижче рівня, що визначений виконавчими комітетами обласних, Київською та Севастопольською міською радою разом з радами профспілок.

2) проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

3) хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї.

4) проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках;

7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі, старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати).

Тими, що потребують поліпшення житлових умов визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах: особи, які належать до інвалідів війни; особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10); Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів; учасники бойових дій та учасники війни; працівники, які тривалий час сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації.

Хто веде облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов →

виконавчі комітети органів місцевого самоврядування по місцю реєстрації громадянина. Також облік можуть вести і по місцю праці, але у випадку якщо підприємство, установа, організація мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або приймають дольову участь в житловому будівництві. Водночас при бажанні такі особи можуть ставати на квартирний облік і по місцю проживання.

Де і як стати на облік →

Громадян беруть на облік, як тих, хто потребує поліпшення житлових умов:

1) по місцю проживання – виконавчий комітет органу місцевого самоврядування при участі громадської комісії з житлових питань, яка створюється при такому виконавчому комітетові;

2) по місцю роботи – за загальним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про встановлення на облік громадянина, як такого, що потребує покращення житлових умов затверджує виконавчий комітет місцевої ради.

Чи можуть отримати житло від держави особи, які не перебувають на обліку, як ті, що потребують покращення житлових умов →

Відповідно до ст. 42 Житлового кодексу жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов. Водночас є певні виключення.  До таких відносять ситуації коли:

1) особа має право на позачергове забезпечення житлом відповідно до ст. 46 Житлового кодексу;

2) у квартирі, в якій проживають два або більше наймачів, звільнилось неізольоване житлове приміщення (воно надається наймачу сусіднього приміщення);

3) ізольоване житлове приміщення, звільняється у квартирі, в якій проживають два або більше наймачів, за проханням наймача, який проживає в цій квартирі і потребує покращення житлових умов, надається йому.

4) наймач, який займає житлову площу, яка є більшою встановлених норм, з погодженням членів сім’ї вимагає від виконавчого комітету або від підприємства (в залежності від належності житлового будинку) надати йому у встановленому порядку житлове приміщення меншого розміру замість того, яке він займає зараз.

5) наймачу і членам його родини з їх згоди і з згоди наймодавця надано в постійне користування інше житлове приміщення замість надання житлового приміщення на час проведення капітального ремонту житлового будинку;

6) житлове приміщення, яке займають наймач і члени його сім’ї, в результаті капітального ремонту не може бути збережено або суттєво збільшиться, і у наймача виникне надлишок житлової площі. В цьому випадку їм має бути надано інше житлове приміщення до початку капітального ремонту.

7) громадян виселяють з житлового будинку державного і громадського житлового фонду з наданням іншого житлового приміщення у зв’язку із тим, що будинок, в якому знаходиться житлове приміщення підлягає зносу; будинку (житловому приміщенню загрожує обвал  або він підлягає переобладнанню в нежитловий;

8) офіцерів, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби Збройних Сил СРСР і прирівняних до них осіб, звільнених з дійсної військової служби у відставку або в запас, а також осіб, які проживають разом з ними, виселяють з займаних ними жилих приміщень у військових містечках з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення.

9) з наданням іншого житлового приміщення виселяють:

- робітників і службовців (разом з проживаючими з ними особами), що припинили трудові відносини з підприємствами, установами, організаціями найважливіших галузей народного господарства, які надали жиле приміщення, у зв'язку із звільненням за власним бажанням без поважних причин, або за порушення трудової дисципліни, або за вчинення злочину.

- громадян, які одержали жилі приміщення в будинках колгоспів, якщо вони виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням;

- громадян, позбавлених батьківських прав, якщо вони проживають спільно з дітьми, відносно яких позбавлені батьківських прав.

Які є норми житлової площі →

Існуюча норма житлової площі в Україні складає  13,65 кв. м. на одну особу (ст. 47 Житловий кодекс). Житлове приміщення може бути надано із перевищенням норми жилої площі, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру) або призначене для осіб різної статі.

 

3. Як призначається допомога одиноким матерям?

Поняття "одинока мати" визначається чинним законодавством України по різному, і застосовується в залежності від того, на які правовідносини воно поширюється.  Перш за все, гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей встановлено Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми". Відповідно до цього Закону призначається такий вид державної допомоги сім’ям з дітьми як, зокрема, допомога на дітей одиноким матерям. Так, право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновителі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновителя) дитини. Крім того, право на таку допомогу мають вдови та вдівці з дітьми, мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або державну соціальну допомогу. У разі якщо одинока мати, одинокий усиновитель (вдова, вдівець), мати (батько) у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті уклали шлюб, то за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, за умови якщо ці діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).

Нормативно-правовий акт →       Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751.

Призначається →    - за наявності відповідної довідки державного органу реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька (матір) дитини; - незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги;                                                                      - призначається одиноким матерям, одиноким усиновителям (вдовам, вдівцям), матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах I - IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років);   - надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Перелік документів, які необхідні для призначення допомоги на дітей одиноким матерям   та подаються до органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання → заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінпраці; довідка державного органу реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька дитини; копія свідоцтва про народження дитини; довідка про проживання дитини з матір’ю, видана за місцем проживання сім’ї.

Додаткова інформація за тел.: 286-87-80.

 

 

ПРАВОВА ДОПОМОГА МЕШКАНЦЯМ КИЇВЩИНИ

Відповіді на запитання підготовлено Обласною робочою групою з питань надання правової допомоги учасникам АТО під керівництвом заступника голови Київської обласної державної адміністрації Дмитра Христюка.

1.      Як сім'ї учасника АТО отримати земельну ділянку на території Київської області?

  

Першочергове право на відведення земельних ділянокдля індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва передбачено для ( п. 14 ст. 12, п. 18 ст. 13 та п. 15 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») →

- учасників бойових дій;      

- учасників війни;

- інвалідів війни; 
                               
- сімей загиблих військовослужбовців.

Право на одержання земельної ділянки для будівництва жилого будинку в населених пунктах, обраних ними для проживання,  мають (п. 6 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»)  →

- військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов;

- батьки та члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби;
- звільнені з військової служби особи, які стали інвалідами під час проходження військової служби.

 

На виконання доручення Держземагентства України щодо забезпечення підвищення соціальних стандартів для військовослужбовців, які виконують завдання по здійсненню антитерористичної операції,стимулювання військовослужбовців в особливо небезпечний час, територіальними органами Головного управління Держемагентства проводяться роз’яснювальні заходи щодо можливості отримання військовослужбовцями у власність земельних ділянок для →

- будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд,

-    для ведення садівництва,

- для індивідуального дачного будівництва.

 

Зокрема, при зверненні військовослужбовців з відповідним документом, що посвідчує факт призову особи до військової частини або безпосередню участь в антитерористичній операції (посвідчення, довідка, наказ тощо), їм надається допомога при складанні заяви про надання у власність земельної ділянки, забезпечується надання графічного матеріалу з бажаним місцем розташування земельної ділянки та в межах законодавства надається всебічна консультативна допомога щодо подальшого оформлення права власності на земельну ділянку.

Для формування списків та заявок на отримання земельних ділянок з державної або комунальної власності військовослужбовцям,  військовозобов'язаним особам, резервістам, учасникам антитерористичної операції або їх родичам необхідно звернутися із відповідною заявою до Управління Держземагентства у відповідному районі області, де вони проживають, або на особисту гарячу лінію Голови Агентства за номером 0-800-301-071.

 

2. Які сім'ї мають правона призначення соціальної допомоги,як малозабезпечена сім'я? 

Кому надається допомога →

Допомога малозабезпеченим сім’ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім’ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.

Прожитковий мінімум для сім’ї — визначена для кожної сім’ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України „Про прожитковий мінімум» для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення. Малозабезпечена сім’я — це сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї. Право сім’ї на цю допомогу залежить не лише від доходів, але і від її майнового стану, зайнятості працездатних членів сім’ї та інших факторів. Ця допомога призначається відповідно до ЗаконуУкраїни «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» та Постанови Кабінету міністрів України від 24 лютого 2003 р. N 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям».

Хто включається до складу сім’ї при визначені права на допомогу →

 

До складу сім’ї включаються:

— чоловік, дружина;

— рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I — IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей;

— неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II груп або інвалідами I групи і проживають разом з батьками;

— непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів;

— особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом I групи і здійснює догляд за ним;

— жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.

При цьому до складу сім’ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I — IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей.

Водночас  до складу сім’ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.

Куди  звертатися за допомогою →

 

Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім’ї.

У сільській місцевості заяви з необхідними документами для призначення соціальної допомоги приймають виконавчі органи сільських і селищних рад та здійснюють їх передачу відповідним органам праці та соціального захисту населення. Зазначені виконавчі органи можуть визначати уповноважену особу для прийняття документів.

Перелік документів необхідних для отримання допомоги →

Для отримання допомоги потрібно подати заяву, де дається згода сім’ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно. До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються:

—  документ, що посвідчує особу;

—  довідка про склад сім’ї;

— декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім’ї (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї);

—  довідка про наявність та розмір земельної частки (паю).

Потрібно зазначити, що в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім’ї аліменти.

Строк протягом якого виплачується допомога →

Допомога малозабезпеченим сім’ям призначається на півроку і через шість місяців сім’я знову повинна підтвердити своє право на виплати.

Для призначення  соціальної  допомоги  на   наступний   строк  уповноважений  представник  сім’ї  подає  заяву  і  декларацію про  доходи та майно.  Довідка про склад сім’ї поновлюється лише у разі  змін  у  складі  сім’ї  або  у  разі,  коли  між поданням заяви на  призначення соціальної допомоги на наступний строк та  припиненням  виплати  раніше  призначеної  соціальної  допомоги  минуло  більше  календарного місяця.

Розмір допомоги малозабезпеченим сім’ям →

Розмір допомоги — це різниця між рівнем забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї (встановлюється щорічно законом про державний бюджет) та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 % від рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї.

Середньомісячний сукупний дохід сім’ївизначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, що затверджується Мінпраці, Мінекономіки, Мінфіном, Держкомстатом і Держкомсім’ямолоддю.

Розмір соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

 

3.      Що може стати причиною відключення споживачів  від електромережі?

           

Вiдповiдно п. 34 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 (далі — Правила), енергопостачальник має право тимчасово припинити енергопостачання споживача у разі →

 

- проведення планових ремонтів електроустановок і електричних мереж;

- виникнення режимів, безпосередньо не пов'язаних з аварією, за яких провадиться обмеження відпуску електричної енергії та потужності.

При цьому енергопостачальник повідомляє через засоби масової інформації про тимчасового припинення постачання електричної не пізніше ніж за 10 днів.

Під час виникнення аварійних режимів енергопостачальник протягом 5 днів після виникнення аварії повинен повідомити споживачів про причини тимчасового припинення постачання електричної енергії.

 

Крім того, згідно із Правилами, енегопостачальник має право відключити споживача від електромережі у разі →

 

- самовільного підключення споживача до електричної мережі (п.35 Правил). У випадку виявлення факту самовільного підключення споживача енегопостачальник має право відключити його від енергопостачання без попередження;

- відсутності доступу у енергопостачальника до приладів обліку (далі - ПО) споживача протягом двох розрахункових періодів та ненадання споживачем відомостей про кількість спожитої ним електроенергії. У цьому випадку енергопостачальник має право відключити споживача віденергопостачання через 30 днів після дати відправлення енергопостачальником письмового попередження про припинення постачання електричної енергії споживачу (п. 30 Правил);

- розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження  ПО та зриву пломби (п.35 Правил).

Необхідно зазначити, що у випадку виявлення у споживача порушення Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, енергопостачальник складає відповідний акт. На підставі складеного акту енергопостачальник має право без попередження відключити споживача від енергопостачання та визначити величину збитків, завданих споживачем;

- несплати за встановлення нового ПО у разі пошкодження, втрати або неправильної роботи попереднього ПО з вини споживача(п. 35,17 та 53 Правил).

- порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію або порушення умовдоговору про реструктуризацію заборгованості (п. 35 Правил).

При цьому у разі несплати споживачем за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20-й день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30-й день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі (п. 27 Правил);

- невиконання припису Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимамиспоживання електричної енергії (п.35 та 48 Правил);

- зниження показників якості електричної енергії з вини споживача (п. 35 Правил);

- остаточного припинення користування електроенергією споживачем та розірвання з ним договору. При цьому енергопостачальник припиняє подачу електричної енергії на об'єкт споживача та вживає заходів для запобігання розкраданню чи пошкодженню ПО, використанню електроенергії без обліку (п.6 Правил).

Забороняється відключення споживачів перед вихідними та святковими днями (п. 27 Правил).

Відновлення енергопостачання споживача здійснюється протягом 3 днів у містах та 7днів у сільській місцевості після усунення порушень і оплати споживачем заборгованості, витрат на повторне підключення та збитків, завданих енергопостачальнику (п. 36 Правил).

Додаткова інформація за тел.: 286-87-80.

 

ПРАВОВА ДОПОМОГА МЕШКАНЦЯМ КИЇВЩИНИ

Відповіді на запитання підготовлено Обласною робочою групою з питань надання правової допомоги учасникам АТО під керівництвом заступника голови Київської обласної державної адміністрації Дмитра Христюка.

1.      Порядок отримання житла учасникам АТО.

Для отримання житла учаснику АТО або члену його сім'ї необхідно:

- звернутися до відповідного комітету районної, міської, районної у місті, селищної, сільської Ради народних депутатів (за місцем проживання — до виконавчого комітету районної, міської, районної у місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, за місцем роботи — до підприємств, установ, організацій, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві).

- зібрати необхідні документи та подати до відділу, що здійснює зарахування на квартирний облік;

- отримати рішення про взяття на квартирний облік у місячний термін з дня подання пакету документів;

- отримати письмову відповідь з повідомленням дати взяття на облік, вду і номера черги або підстави відмови у задоволенні заяви;

- дочекатися своєї черги серед осіб, що мають право на першочергове отримання житла;

- отримати ордер на жиле приміщення.

Орієнтовний перелік документів, які необхідно подати для отримання житла:

1.Заява про взяття на квартирний облік. Бланк заяви видається спеціалістами, які приймають документи. Заява підписується членами сім'ї, які разом проживають, мають право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік. В заяві необхідно вказати, проте, що використовується право першочергового забезпечення жилою площею.

2.Довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку, яка видається ЖЕО або громадянином, який має у приватній власності жилий будинок (чистину будинку), квартиру.

3.Довідки про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи.

4.Копії паспортів всіх повнолітніх осіб, зазначених у довідці про склад сім'ї.

5.Акт обстеження житлових умов.

6.Засвідчені копії свідоцтв про одруження, про розлучення,про народження дітей.

7.Якщо квартира приватизована — копія технічного паспорту та копія документу про право власності на житло (свідоцтво про право власності).

8.Довідка (виписка з рішення виконавчого комітету місцевої Ради) про невідповідність жилого приміщення встановленим санітарним і технічним вимогам.

9.Якщо проживання здійснюється за договором піднайму жилого приміщення — потрібно надати копію договору піднайму між основним наймачем і піднаймачем, засвідчену у ЖЕКу.

10.Якщо проживання здійснюється за договором найму (оренди) жилого приміщення у будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

11.Якщо в особи наявна тяжка форма хронічного захворювання (згідно затвердженого переліку) — оригінал медичного висновку лікарсько-консультативної комісії (ЛКК).

12.Копія посвідчення учасника бойових дій.

 

При прийнятті позитивного рішення  житло надається учасникам АТО та членам їх сімей у безстрокове користування.

Організація надання житла для військовослужбовців Збройних сил України здійснюється на підставі наказу Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737 “Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями”.

2. Порядок отримання адресної матеріальної допомоги та інших видів соціальної допомоги сім'ям Київської області, які опинились у складних життєвих обставинах.

02 вересня 2014 року голова Київської обласної державної адміністрації (далі - КОДА) видав розпорядження № 273 “Про схвалення проекту змін до Обласної комплексної Програми підтримки сім'ї та забезпечення прав дітей “Назустріч дітям” до 2017 року, яким схвалив внесення змін до вказаної програми в аспекті забезпечення надання адресної матеріальної допомоги та інших видів соціальної допомоги сім'ям Київської області, які опинились у складних життєвих обставинах. Даним розпорядженням встановлено, що матеріальна допомога визначена в грошовій формі та надається у розмірі, що не може перевищувати 25 (двадцяти п'яти) мінімальних заробітних плат, визначених відповідно до законодавства на момент подання звернення. Зазначені зміни було затверджено Рішенням Київської обласної Ради від 02 жовтня 2014 року № 811-43-VI.

            14 жовтня 2014 року голова КОДА видав розпорядження № 342 “Про внесення змін до розпорядження голови Київської облдержадміністрації від 18 березня 2011 року № 242”, зареєстроване у Головному управлінні юстиції у Київській області 24 жовтня 2014 року за №18/820, яким було викладено у новій редакції Положення про порядок надання адресної матеріальної допомоги сім'ям Київської області, які опинились у складних життєвих обставинах.

            Дане положення визначає порядок надання даного виду допомоги, що полягає у наступному.

Адресна матеріальна допомога надається →

Службою у справах дітей та сім'ї Київської обласної державної адміністрації (далі — Служба) сім'ям Київської області, які опинились у складних життєвих обставинах, у межах коштів, виділених Службі з обласного бюджету на виконання Обласної комплексної Програми підтримки сім'ї та забезпечення прав дітей “Назустріч дітям” до 2017 року в межах видатків, передбачених на цю мету обласним бюджетом на поточний рік.

Адресна матеріальна допомога надається сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах, на підставі письмової заяви до Служби.

До заяви, передбаченої пунктом 2.2 розділу ІІ Положення, Службі також подаються →

копія документа, що посвідчує особу заявника (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, службове посвідчення, посвідчення водія чи інший виданий державним органом документ, що має такі обов'язкові реквізити, як прізвище, ім'я, по батькові, фотокартку, підпис відповідальної посадової особи, відбиток печатки або штампу установи, що видала документ, дату видачі);

копія ідентифікаційного номера;

довідка про склад сім'ї (для сімей з дітьми);

номер особистого рахунку та виписка з рахунку з реквізитами банківської установи (подається додатково у випадку надання адресної матеріальної допомоги у грошовій формі).

На підставі поданої заяви та документів, передбачених пунктом 2.3 розділу II цього Положення →

начальник Служби подає клопотання голові комісії з надання адресної матеріальної та інших видів соціальної допомоги сім’ям Київської області, які опинились у складних життєвих обставинах (далі – Комісія), щодо необхідності проведення засідання Комісії.

Комісія розглядає подану заяву та протягом 30 днів приймає рішення про можливість та розмір надання адресної матеріальної допомоги.

Матеріальна допомога,  надається у розмірі, достатньому для подолання негативних наслідків, викладених у заяві, але не може перевищувати 25 (двадцяти п’яти) мінімальних заробітних плат, визначених відповідно до законодавства на момент подання заяви.

Адресна матеріальна допомога надається один раз на рік.

 

 Відповідальний спеціаліст Служби здійснює облік осіб, які звернулися за адресною матеріальною допомогою.

На підставі рішення Комісії начальник Служби протягом трьох робочих днів видає наказ про надання адресної матеріальної допомоги.

Сума адресної матеріальної допомоги, визначена в грошовій формі в наказі начальника Служби, перераховується на персональний рахунок заявника в банку у безготівковій формі протягом 15 робочих днів з дати підписання наказу.

Адресна матеріальна допомога, визначена в натуральній формі в наказі начальника Служби, передається заявнику протягом 15 робочих днів з дати підписання наказу та оформлюється актом прийому-передачі.

Контроль за цільовим використання коштів здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.

 

3. Хто має право на пільги оплати споживання електроенергії та як їх отримати?

Що треба зробити для того, щоб отримати пільги з оплати за спожиту електроенергію?

Згідно з п.31 Правил користування електричною енергією для населення (ПКЕЕн), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 р. N 1357 із змінами і доповненнями. Споживач, який має право на встановлені законодавством пільги з оплати спожитої електричної енергії, повідомляє у письмовій заяві енергопостачальника про своє право на пільгу з посиланням на відповідний законодавчий акт. Пільгова оплата електричної енергії здійснюється з дня подання споживачем заяви.

Для оформлення пільги споживач має звернутися до районного підрозділу ПАТ “Київобленерго” та надати такі документи:

1)  заяву про право на пільгу;

2)  оригінал та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;

3)  оригінал та копію посвідчення, що дає право на оформлення пільги;

4)  оригінал та копію паспорта;

5)  довідку про склад сім’ї;

6) довідку від Органів Місцевого Самоврядування (сільради, ОСББ та ін.) або ЖЕКа стосовно наявності/відсутності централізованого постачання гарячої води;

7) довідку районної філії ПАТ «Київоблгаз» стосовно наявності/відсутності газових водонагрівальних приладів;

8) показання приладу обліку електроенергії на день відвідування районного підрозділу.

В межах яких норм надаються пільги на споживання електроенергії громадянам?

Громадянам, які мають пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг надаються в межах наступних норм (01.10.2014 року згідно Постанови КМУ №409 від 06.08.2014 року).

Згідно п 2. громадянам, які відповідно до законодавства мають пільги на оплату житлово-комунальних послуг, соціальну норму житла для:

(підпункт 2) централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) незалежно від джерела та виду енергії - 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.

Для сімей ветеранів війни, що складаються лише з непрацездатних осіб (статті 12, 13, 14 і 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у разі користування газопостачанням зазначена норма становить 42 кв. метри опалюваної площі на одну особу, яка має право на знижку плати, та додатково 21 кв. метр на сім'ю.

Згідно п 3. Встановлюються такі соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії:

(підпункт 1) для індивідуального опалення (теплопостачання) у разі використання електричної енергії для індивідуального опалення - 65 кВт·г на 1 кв. метр опалюваної площі на місяць в опалювальний період.

Залежно від особливостей регіонів та типу будівель соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, встановлені підпунктом 1 пункту 3, визначаються зурахуванням коригуючих коефіцієнтів згідно з додатком до Постанови і для Київської області мають наступні значення:

індивідуальні житлові будинки — 1,043;

багатоквартирні житлові будинки — 0,502;

(підпункт 6) для користування послугами з електропостачання (до 31 грудня 2017 р.) в житлових приміщеннях (будинках):

у житлових приміщеннях (будинках), крім тих, що зазначені в абзацах третьому - шостому цього підпункту, - 90 кВт·г на місяць на сім'ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт·г на місяць на кожного іншого члена сім'ї (домогосподарства), але не більш як 210 кВт·г на місяць;

обладнаних стаціонарними електроплитами, за наявності централізованого постачання гарячої води - 130 кВт·г на місяць на сім'ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт·г на місяць на кожного іншого члена сім'ї (домогосподарства), але не більш як 250 кВт·г на місяць;

обладнаних стаціонарними електроплитами, за відсутності централізованого постачання гарячої води - 150 кВт·г на місяць на сім'ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт·г на місяць на кожного іншого члена сім'ї (домогосподарства), але не більш як 270 кВт·г на місяць;

не обладнаних стаціонарними електроплитами, за відсутності централізованого постачання гарячої води та газових водонагрівальних приладів - 120 кВт·г на місяць на сім'ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт·г на місяць на кожного іншого члена сім'ї (домогосподарства), але не більш як 240 кВт·г на місяць;

у селах і селищах міського типу для громадян, яким відповідно до законодавства держава забезпечує безоплатне освітлення житла, - 30 кВт·г на місяць на одну особу;

(підпункт 7) для користування послугами з електропостачання (з 1 січня 2018 р.) у житлових приміщеннях (будинках):

у житлових приміщеннях (будинках), крім тих, що зазначені в абзацах третьому - шостому цього підпункту, - 70 кВт·г на місяць на сім'ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт·г на місяць на кожного іншого члена сім'ї (домогосподарства), але не більш як 190 кВт·г на місяць;

обладнаних стаціонарними електроплитами, за наявності централізованого постачання гарячої води - 110 кВт·г на місяць на сім'ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт·г на місяць на кожного іншого члена сім'ї (домогосподарства) на житлове приміщення (будинок), але не більш як 230 кВт·г на місяць;

обладнаних стаціонарними електроплитами, за відсутності централізованого постачання гарячої води - 130 кВт·г на місяць на сім'ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт·г на місяць на кожного іншого члена сім'ї (домогосподарства) на житлове приміщення (будинок), але не більш як 250 кВт·г на місяць;

не обладнаних стаціонарними електроплитами, за відсутності централізованого постачання гарячої води та газових водонагрівальних приладів - 100 кВт·г на місяць на сім'ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт·г на місяць на кожного іншого члена сім'ї (домогосподарства) на житлове приміщення (будинок), але не більш як 220 кВт·г на місяць;

у селах і селищах міського типу для громадян, яким відповідно до законодавства держава забезпечує безоплатне освітлення житла, - 30 кВт·г на місяць на одну особу. Пільгова оплата електричної енергії здійснюється з дня подання споживачем заяви.

Якими законодавчими та нормативно-правовими актами регулюється питання надання пільг?

Основним законодавчим актом, яким затверджуються повноваження органів державної влади в частині відшкодування витрат підприємствам-постачальниками комунальних послуг по наданню пільг окремим категоріям населення є Закон України «Про Державний бюджет України», який розробляється на кожний рік.

Питання взаємовідносин електропостачальної організації та споживачів електричної енергії регламентуються ПКЕЕнВизначення обсягів пільгового споживання електроенергії здійснюється на основі постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1996р. №879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати» із змінами і доповненнями.

Порядок збирання, систематизації і зберігання загальних відомостей про пільговика та забезпечення автоматизованого використання даної інформації для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги відображається у постанові Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» із змінами і доповненнями.

ПРАВОВА ДОПОМОГА МЕШКАНЦЯМ КИЇВЩИНИ

            Відповіді на запитання підготовлено Обласною робочою групою з питань надання правової допомоги учасникам АТО під керівництвом заступника голови Київської обласної державної адміністрації Дмитра Христюка.

1. Які є способи вирішення спорів без суду?

1. Переговори →

Переговори – це добровільне спілкування з особою, з якою у Вас виник спір, з метою . Метою переговорів є досягнення рішення, яке буде Вас влаштовувати або з яким погодяться обидва учасники спору (компроміс).

Щоб вигідно провести переговори і домогтися поступок - спробуйте поспілкуватися усно. Якщо при усному спілкуванні Ви досягли згоди, то відразу виконайте умови домовленості (замініть товар на інший чи отримайте заробітну плату). Якщо усне спілкування не дає результатів – спілкуйтеся письмово через офіційне листування.

Знаючи свої права щодо предмету спору, Ви маєте більше шансів переконати опонента у своїй правоті.

Найпростіший спосіб знайти необхідні акти законодавства — звернутися до сайту Верховної Ради України www.rada.gov.ua.

Якщо самостійно розібратися у суті питання Вам не вдається, краще звернутися за допомогою до юриста. Якщо Ви не маєте можливості найняти юриста - зверніться до безкоштовної юридичної консультації. Знайти найближчу до Вас консультацію можна на сайті юридичних клінік www.legalclinics.org.ua.

2. Звернення до органу влади →

Спробувати вирішити спір можна через органи державної влади чи місцевого самоврядування. Вони мають владні повноваження і важелі впливу на певні питання.

Якщо Ви не знаєте, до якого саме органу звернутися, зателефонуйте до громадської приймальні Вашої міської чи сільської ради та попросіть проконсультувати.

До органу влади потрібно звернутися із письмовим зверненням, в якому пояснити суть спору та Ваші вимоги щодо його вирішення.

3. Комісія по трудовим спорам→

Якщо Ви працюєте на підприємстві зі штатом більше 15 осіб, на ньому може бути утворена комісія по трудовим спорам. Не менше половини складу комісії складаюь працівники.

Комісією не можуть розглядатися спори щодо:

- відмови у прийнятті на роботу у випадах, якщо роботодавець відповідно до законодавства зобов’язаний укласти трудовий договір;

- незаконного звільнення з роботи та пов’язаних з цим дій (невиплата заробітної плати під час вимушеного прогулу, неправильне зазначення дати та підстави звільнення);

- застосування законодавства про працю на підставі спільного рішення роботодавця і профспілки.

Щоб комісія розглянула спір, потрібно подати заяву протягом трьох місяців, з того моменту як Ви дізналися про порушення своїх прав. З питань невиплати заробітної плати, можна звернутися у будь-який момент.

Комісія повинна розглянути спір протягом 10 днів. Ви повинні бути повідомлені про час розгляду, щоб бути особисто присутніми. За результатами розгляду комісія приймає рішення. У разі незгоди його можна оскаржувати до суду.

4. Медіація →

Медіація - самостійне врегулювання спору сторонами за участю незалежного посередника (медіатора).

Медіатор – незацікавлена особа, головний інтерес якої – допомогти Вам і Вашому опоненту знайти спільне вирішення спору:

- визначається за спільною згодою осіб, які сперечаються;

- налагоджує ефективну комунікацію, роз’яснює різні варіанти вирішення спору;

- не має права нав’язувати сторонам певне рішення, може лише висувати пропозиції;

- не приймає рішення у спорі – спір врегульовують самі сторони;

- фіксує умови примирення, якщо його було досягнуто.

Де знайти медіатора?

- Громадські організації (зазвичай їх послуги є безкоштовними).

- Медіатори, роботу яких потрібно оплачувати.

Знайти контактну інформацію медіаторів у своєму регіоні можна на веб-сайті www.ukrmediation.com.ua

Результатом успішної медіації є примирення сторін та укладення договору (мирової угоди), яким вирішується спір.

Інтернет ресурси про медіацію:

„Відновне правосуддя” www.rj.org.ua

„Практика вирішення конфліктів” www.commonground.org.ua

5. Третейський суд →

Третейський суд – недержавний незалежний орган, який самостійно обирають особи, між якими виник спір. Перелік третейських судів є на сайті Міністерства юстиції України – www.minjust.gov.ua

Щоб подати справу до третейського суду необхідно укласти третейську угоду. До третейського суду подається позов, так як і до звичайного суду.

Як правило рішення третейського суду є остаточним і не підлягає оскарженню.

 

2. Які потрібно документи для оформлення допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування?

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, визначеним в установленому порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування та відповідно до законодавства набули статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.

Ця допомога призначається та виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання опікуна чи піклувальника або дитини.

 

Перелік документів необхідних для отримання допомоги →

1) заява опікуна чи піклувальника про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінпраці;

2) копія рішення органу опіки та піклування або суду про встановлення опіки чи піклування над дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування;

3) копія свідоцтва про народження дитини;

4) довідка з місця проживання заявника про склад сім’ї (для дітей, над якими встановлено опіку чи піклування і є вихованцями дитячих навчальних закладів, що фінансуються не за рахунок бюджетних коштів, — видана органом реєстрації довідка, у якій зазначаються статус дитячого навчального закладу і за які кошти він фінансується, а також підтверджується факт перебування у ньому дітей);

5) довідки про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує на дитину опікун чи піклувальник (у разі одержання пенсії на дитину органи праці та соціального захисту населення використовують відомості про розмір пенсії, що надійшли від органів Пенсійного фонду України на електронних носіях інформації).

 Якщо опікун чи піклувальник проживає за місцем проживання дитини, над якою встановлено опіку чи піклування, подається довідка, видана органом праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації опікуна чи піклувальника про те, що він не перебуває на обліку як одержувач допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, і не одержує зазначеної допомоги.

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на шість місяців. Питання про продовження виплати допомоги вирішується на підставі заяви та довідок про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує опікун чи піклувальник на дитину.

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається з місяця, в якому була подана заява з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця до моменту досягнення дитиною 18-річного віку.

           

Підстави для припинення виплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування 

— звільнення від виконання обов’язків опікуна чи піклувальника;

— працевлаштування або взяття шлюбу дитиною до досягнення нею 18-річного віку;

— усиновлення дитини, передача дитини батькам;

— досягнення дитиною 18-річного віку;

— надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, якщо вона записана матір’ю або батьком дитини.

 

            У разі виникнення обставин, внаслідок яких може бути припинена виплата зазначеної допомоги, її одержувачі, служба у справах дітей, виконавчий комітет сільської (селищної) ради зобов’язані у десятиденний термін повідомити про це органи праці та соціального захисту населення, які виплачують допомогу.

            Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається в розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку.

            Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, не призначається у разі перебування дитини на повному державному утриманні.

 

3. Що таке мобілізація та як вона проходить?

У зв'язку з тим, що у січні 2015 року планується проведення четвертої хвилі мобілізації в Україні, вважаю за потрібне розкрити поняття мобілізації та її основних ознак.

Правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України,  Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України,  а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються відповідно до Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

 

Загальна мобілізація →

 

проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного  захисту, підприємств, установ і організацій.

Часткова мобілізація→

 

може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

 

            Відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого     самоврядування,адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань,Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників.

            Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про  проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

            Рішення про проведення прихованої мобілізації доводиться до органів державної  влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної  Республіки Крим, обласних,  Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій по закритих каналах  оповіщення в порядку, який визначається Президентом України.

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів  спеціального призначення, зупиняється.

            Загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки і мобілізації держави здійснюється Президентом України; організаційне керівництво мобілізаційної підготовкою і мобілізацією в Україні - Кабінетом Міністрів України; координація діяльності органів виконавчої влади з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації здійснюється Радою національної безпеки і оборони України.

            Безпосереднє керівництво щодо реалізації заходів з мобілізаційної підготовки і мобілізації здійснюється в центральних органах виконавчої влади, інших державних органах їх керівниками, а в Збройних Силах України, інших військових формуваннях - центральними органами управління відповідних військових формувань.

 

Громадяни зобов'язані→

з'являтися за викликом до військових комісаріатів( військовозобов'язані Служби   безпеки України -  за викликом Центрального  управління  або  регіонального органу Служби безпеки України) для постановки на військовий облік та  визначення призначення на  воєнний час;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

 

            Громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не  залучені  до виконання обов'язків щодо мобілізації  за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації, можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер.Громадяни, які  здійснюють підприємницьку діяльність, виконують мобілізаційні завдання (замовлення) згідно з укладеними договорами (контрактами).

            Під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов’язані з’явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в  отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів (військовозобов'язані Служби безпеки України - керівників органів, де вони  перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Резервісти зобов'язані з'явитися до військових частин у строки, визначені командирами військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві.

            Призов громадян на військову службу (крім тих, що проходять службу у військовому резерві) під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють місцеві органи виконавчої влади через  військові комісаріати (військовозобов'язаних Служби безпеки України - Центральне  управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних  Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну  політику у сфері  цивільного захисту). Резервістів на військову службу під час оголошення мобілізації призивають командири військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві. Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.

 

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:

-заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

-визнані відповідно до висновку військово-лікарської  комісії тимчасово  непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

-чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (такі чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди тільки за місцем проживання);

-жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);

-жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є інвалідом I чи II групи, до досягнення нею 23 років;

-усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);

-зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

-народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

-інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.

Відповіді на питання підготувала головний спеціаліст юридичного відділу управління юридичного забезпечення та контролю КОДА Ольга Васильчишина.         

 

Додаткова інформація за тел.: 286-87-80.




ПРАВОВА ДОПОМОГА МЕШКАНЦЯМ КИЇВЩИНИ

            Відповіді на запитання підготовлено Обласною робочою групою з питань надання правової допомоги учасникам АТО під керівництвом заступника голови Київської обласної державної адміністрації Дмитра Христюка.

1. Шоста хвиля мобілізації. Чого чекати?

1. Кого мобілізують

Генштаб збирається мобілізувати і тих осіб, які не мають військового досвіду, але є військовозобов’язаними.

Заплановано, що до шостої хвилі мобілізації у рівних пропорціях потраплять як військовозобов’язані, які мають досвід військової служби, так і ті, хто раніше не служив, повідомляють в Міноборони.

Дотепер призовники віком до 27 років підлягали лише призову на строкову службу. Перший після відновлення весняний призов повинен закінчитись у червні.

Взагалі ж під шосту хвилю за віком можуть потрапити військовозобов’язані чоловіки віком від 20 до 60 років, та жінки віком від 25 до 50 років. Як зазначають у Генштабі, жінок будуть мобілізувати за потреби за кваліфікаційними рівнями.

Кількість осіб, яку планують мобілізувати, не розголошують. Загалом планують замінити тих військових, які були мобілізовані під час третьої хвилі, а також доукомплектувати частини та підрозділи.

У Генштабі обіцяють, що буде дотриманий принцип рівномірного розподілення на області, "щоб не було перекосів і соціальних загострень" в окремих регіонах або населених пунктах.


2.Чи можливо ухилитись? 

З ухильниками від мобілізації також будуть боротись по-новому. Наразі у Генеральному штабі триває створення електронного державного реєстру військовозобов’язаних та призовників. Наразі завершується законодавче врегулювання — підготовка проекту відповідного закону.

В Міністерстві зазначають, що для створення цього реєстру будуть використані дані фіскальної, міграційної, прикордонної служб, а також база виборців України: "Це дасть можливість реально оцінити обсяги мобілізаційних ресурсів країни. Таким чином на 90% виключиться можливість для ухилення від служби".

Одночасно триває робота з посилення відповідальності за ухилення від мобілізації. Зокрема, за ухилення від військового обов’язку передбачається як адміністративна відповідальність, так і кримінальна відповідальність терміном позбавлення волі від 2 до 5 років.


 3. Хто має право на відстрочку 

Як і раніше, визначальним фактором щодо прийняття рішення про мобілізацію буде стан здоров’я. Згідно із законом, мобілізації не підлягатимуть громадяни, на утриманні яких перебуває троє і більше дітей. Також мобілізації не підлягають аспіранти, студенти денної форми навчання, а також особи, які мають так звану "бронь" на підприємстві.

Тому під час відвідин військкомату необхідно заявити про обставини, які дають право на відстрочку, і надати відповідні документи. В Генштабі зазначають, що в кожному військкоматі чергують представники МВС та прокуратури, до яких можна звертатись, якщо є підстави вважати, що працівники районних військоматів діють не по закону.

4.Про повістку з військомату 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У Міністерстві оборони заявляють, що вручена повістка не означає на 100% призов на службу. Повістка вручається передусім для уточнення військово-облікових даних, перевірки наявності у громадянина права на відтермінування, можливості його використання у війську відповідно до його військової або цивільної спеціальності.

Призов громадян під час мобілізації здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати. Тож повістку вручають працівники районного військового комісаріату або представники сільських чи селищних рад. У повістці повинні зазначатись час та адреса, куди має прибути військовозобов'язаний. Також на ній має бути прізвище та ім'я особи, яка підлягає мобілізації, підпис районного військового комісара, гербова печатка. Але сам механізм вручення повісток в законі детально не прописаний.

 
5. Які спеціальності підлягають 

 

 

 

 

 



6. Як проходить військова підготовка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7. Кого відправлять взону АТО 

 


8. Яке грошове забезпечення→

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9. Чи залучатимуть техніку 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10. Чи буде повторна мобілізація 

 

 

 

11. Чи будутьнаступні хвилі мобілізації

 

 

Як і раніше, особливим попитом у ЗСУ користуватимуться спеціалісти для укомплектування високомобільних десантних військ, розвідки, механізованих та танкових підрозділів, а також фахівці ремонтних спеціальностей, водії, військові інженери тощо.

Якщо мобілізований не матиме військово-облікової спеціальності, то за час підготовки у нього буде можливість отримати таку спеціальність. Або пройти передпідготовку за спорідненими спеціальностями.

Військові зазначають, що підготовка та навчання порівняно з першими хвилями мобілізації суттєво змінились. Крім того, до навчання долучились іноземні інструктори. Без багаторівневої підготовки мобілізованих до бойової частини не відправлятимуть, тим більше до виконання задач в АТО. Загалом підготовка триватиме приблизно п’ять тижнів.

Перші 10 днів мобілізовані повинні будуть пройти первинну підготовку — тактичну, вогневу, військово-медичну, інженерну підготовки та роботу з засобами зв’язку. Після цього відбувається підготовка за фахом. В середньому — 24 доби. Після цього особовий склад буде направлений в підрозділи для бойового злагодження тривалістю до 15 діб.
 

Мобілізованих в зону АТО будуть відправляти тільки після проходження повного циклу підготовки. Однак шанс залишитися служити в частині, яка не перебуває в зоні АТО, також є.

 

У Міністерстві оборони пояснюють: чим більші посада чи кваліфікація військового, тим більше виплат. Мобілізованим вже з першого дня навчання нараховуються утримання на рівні військовослужбовця за контрактом.

Крім того, передбачені для військових і премії за успішне виконання бойових завдань — за знищення танка чи БТР в зоні АТО. Станом на 18 червня Міноборони виплатило грошові винагороди бійцям АТО на суму 16 мільонів 105 тисяч гривень. З них 542 тисячі — за знищену або захоплену військову техніку ворога, 1 мільйон 778 тисячі гривень — за успішне виконання бойового завдання у складі підрозділу, а за безпосередню участь у бойових діях — 13 мільйонів 785 тисяч гривень.


У силовому відомстві зазначають, що під час перших хвиль мобілізацій виникли проблеми з технікою, але наразі стало краще. Хоча були і втрати бойової техніки в зоні АТО.

Під час мобілізації передбачається вилучення техніки з національної економіки з підприємств усіх форм власності. Але в межах встановлених лімітів законодавством. Перевагу надаватимуть транспортним засобам та інженерній техніці.

Вилучені автомобілі відправлятимуть на ремонтні бази, а звідти — в зону АТО. Техніку вилучатимуть безкоштовно, однак, якщо вона буде знищена під час бойових дій, то держава повинна виплатити відшкодування. Вилучення техніки у цивільної особи проводити не будуть.

 

У Збройних силах повідомляли, що під час п’ятої хвилі мобілізації охочих повернутися на військову службу було більше 15%. Тих, хто звільнився і не бажає проходити оперативну службу, буде зараховано до оперативного резерву.

 

Відповісти чітко на питання, чи будуть наступні хвилі мобілізації, поки не може ніхто. Згідно з рішенням РНБО від 20 грудня 2014 року, це остання хвиля мобілізації. Однак президент Порошенко неодноразово заявляв про те, що Збройні сили мають бути готові до вторгнення агресора або відновлення активних дій бойовиків.

           

1.     Порядок реєстрації народження дитини

1. Ким проводиться 

Державна реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові і засвідчується свідоцтвом про народження (стаття 144 Сімейного кодексу України).

2.Де проводиться? 

Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.

3. Коли проводиться? →

 

 


4. Документи які подаються? →

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



 

 

 

 

 

 

 



5.Державна реєстрація народження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі→

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 








6.Якщо дитина, народжена не в пологовому будинку

 

Батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану


Одночасно з заявою про державну реєстрацію народження подаються:

а) паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них). Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред’явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в державної реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб.

б) паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі, якщо державна реєстрація народження провадиться не батьками, а іншою особою.

в) документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про шлюб, заява матері, спільна заява матері та батька дитини). За відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його державну реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини («пункт 12 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

 

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком (частина третя статті 122 Сімейного кодексу України).

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за їх заявою; за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; за рішенням суду (частина друга статті 125 Сімейного кодексу України).

Орган державної державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги державної реєстрації народжень на підставі заяви про визнання батьківства або рішення суду та видає нове свідоцтво про народження (стаття 134 Сімейного кодексу України).

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі державної реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 Сімейного кодексу України.
  
З 2011 року змінився порядок державної реєстрації народження дитини, народженої поза закладом охорони здоров’я. Раніше реєстрація народження такої дитини проводилася відділами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми 103 1/о та за наявністю двох свідків, присутніх при пологах (у графі 10 актового запису про народження вказувалися їх прізвища, власні імена, по батькові, паспортні дані та місце проживання, а також проставлялися власні підписи обох свідків).

З 10 січня 2011 року при державній реєстрації народження дитини, народженої поза закладом охорони здоров’я, підписів двох свідків не може бути підставою для такої реєстрації. Тому відділ державної реєстрації актів цивільного стану не має можливості зареєструвати народження дитини через відсутність у батьків дитини медичного свідоцтва про народження встановленої форми.

У такому випадку заявникам необхідно звернутися до суду за місцем проживання для встановлення в судовому порядку факту народження дитини даною жінкою.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства Наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2010 року за № 3307/5 внесено зміни до Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 за № 52/5 (зі змінами).

Відповідно до пункту 4 статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я документи, що підтверджують факт народження дитини, а в разі їх відсутності – рішення суду.

Пунктом 2 глави І розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Мін’юста 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Мін’юста 24.12.2010 року № 3307/5) підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є медичне свідоцтво про народження (форма 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545 (далі – медичне свідоцтво про народження), що видається закладами охорони здоров’я, де приймаються пологи, незалежно від підпорядкування та форми власності.

За відсутності підстав для державної реєстрації народження державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.

Відповіді на питання підготувала головний спеціаліст відділу з питань оборонної роботи   управління з питань оборонної роботи, взаємодії з правоохоронними органами, протидії та виявлення корупції КОДА Анна Смук.   

Додаткова інформація за тел.: 068-687-55-77.

 

 ПРАВОВА ДОПОМОГА МЕШКАНЦЯМ КИЇВЩИНИ

                Відповіді на запитання підготовлено Обласною робочою групою з питань надання правової допомоги учасникам АТО під керівництвом заступника голови Київської обласної державної адміністрації Дмитра Христюка.

1.        Визнання фізичної особи недієздатною
 

1. Коли особа вважається недієздатною

Фізична  особа може бути визнана судом недієздатною,  якщо 
вона внаслідок хронічного,  стійкого психічного розладу не здатна
усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок
  визнання   фізичної    особи    недієздатною встановлюється 
Цивільним    процесуальним кодексом   України.

2.З якого моменту особа визнається недієздатною?

Фізична особа визнається недієздатною з  моменту  набрання законної
сили рішенням суду про це.

3.Як поновлюється дієздатність особи

За  заявою  опікуна  або  органу  опіки та піклування суд 
поновлює  цивільну  дієздатність фізичної особи,  яка була визнана
недієздатною,  і  припиняє  опіку,  якщо  буде   встановлено,  що
внаслідок  видужання або значного поліпшення її психічного стану
у неї поновилася  здатність  усвідомлювати значення своїх дій та
керувати ними.


4. Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. 
Недієздатна  фізична особа не має права вчиняти будь-якого
правочину. Правочини  від  імені  недієздатної фізичної особи та в
її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду,  завдану
недієздатною  фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184
Цивільного Кодексу України).


5. Якщо недієздатна особа вчинила правочин

 

6. Якщо суд відмовив у визнанні особи недієздатною

 

 
 

7. Кому призначають пенсію у зв`язку із втратою годувальника


 
 

8. Хто вважається непрацездатними членами сім`ї
 



















9.
Якщо дитину усиновили після втрати годувальника  

 
 

10. На який період призначають пенсію у зв`язку із втратою годувальника

 

11. Право на частку пенсії у зв`язку із втратою годувальника




12. Перелік документів необхідний для призначення пенсії у зв’язку зі втратою годувальника

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

13. Строки призначення пенсії у зв’язку зі втратою годувальника

Якщо  від часу виникнення недієздатності залежить визнання 
недійсним шлюбу,  договору або іншого правочину, суд з
урахуванням висновку  судово-психіатричної  експертизи  та  інших
доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму
рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.
 
Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання  особи 
недієздатною  і  буде встановлено,  що  вимога  була  заявлена
недобросовісно без достатньої для цього підстави,  фізична  особа,
якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право
вимагати від заявника її відшкодування.
 
2.        Призначення пенсії в зв’язку з втратою годувальника
 

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) пенсію у зв’язку із втратою годувальника призначають непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності.




- чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;


 

- діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, мають право на пенсію в разі втрати годувальника – до закінчення ними навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення 23 років, і діти-сироти-до досягнення 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

- чоловік (дружина), а вразі їх відсутності – один із батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку та працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом  за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею(ними) 8 років.

 

 

Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення. Усиновлені діти мають право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника нарівні з рідними дітьми. Пасинок і падчерка також мають право на пенсію в разі втрати годувальника нарівні з рідними дітьми, за умови, що вони не одержували аліментів від рідних батьків.

 

Пенсію у зв’язку із втратою годувальника призначають на весь період, протягом якого член сім’ї померлого годувальника є непрацездатним, а членам сім’ї, котрі досягли пенсійного віку передбаченого статтею 26 цього Закону – довічно.

Змінюють розмір пенсії або припиняють її виплату членам сім’ї з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому склалися обставини, котрі спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
 

За статтею 39 Закону на всіх членів сім’ї, які мають право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника, призначають одну спільну пенсію.

На вимогу члена сім’ї із загальної суми пенсії виділяють його частку, яку виплачують окремо.

Виділення частки пенсії провадять із першого числа місяця, котрий настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії.

 

1. Паспорт або інший документ, що засвідчує особу, місце проживання та вік (копія);

2. Довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера як заявнику так і померлому годувальнику;

3. Документи, що підтверджують родинні зв’язки з померлим годувальником;

4. Свідоцтво реєстрації актів громадянського стану про смерть годувальника або рішення суду про визнання його без вісти зниклим;

5. Документи про вік годувальника сім’ї (якщо вік не зазначено в свідоцтві про смерть);

6. Документи, що підтверджують стаж померлого годувальника;

7. Довідку про заробіток померлого годувальника:

8. Документ про перебування членів сім’ї (крім дітей) на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування;

9. Довідки учбових закладів, якщо хтось з членів сім’ї навчається;

10. Довідку про те, що один з батьків, дід, бабця, брат чи сестра померлого (якщо вони не працюють) зайняті доглядом за дітьми померлого, які не досягли 8 років;

11. Рішення органів опіки про призначення вас опікуном.

 

Відповідно до статті 45 Закону пенсію у зв’язку з втратою годувальника призначають із дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення щодо призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців від дня смерті годувальника. У разі якщо заява про призначення пенсії надійшла в орган, який її призначає, пізніше вказаного терміну, пенсію призначають із дня звернення.

 

 

Розмір пенсії у зв’язку з втратою годувальника

-на одного утриманця

-на двох утриманців

-на трьох та більше утриманців

50 % пенсії за віком померлого годувальника

100 % пенсії за віком померлого годувальника

100 % пенсії за віком померлого годувальника

(не менше 100 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність)

(не менше 120 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність) .

(не менше 150 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність)

Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.

 

Відповіді на питання підготувала головний спеціаліст відділу з питань оборонної роботи   управління з питань оборонної роботи, взаємодії з правоохоронними органами, протидії та виявлення корупції КОДА Анна Смук.     

Додаткова інформація за тел.: 068-687-55-77.


ПРАВОВА ДОПОМОГА МЕШКАНЦЯМ КИЇВЩИНИ

Відповіді на запитання підготовлено Обласною робочою групою з питань надання правової допомоги учасникам АТО під керівництвом заступника голови Київської обласної державної адміністрації Дмитра Христюка.

  1. Загальні положення про розлучення?

Розірвання шлюбу за законодавством України

Шлюбом за законодавством України є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюбні відносини в Україні врегульовані Сімейним кодексом України, а також іншими  законодавчими та нормативними актами, які, зокрема, визначають підстави та порядок виникнення, а також припинення шлюбу.

Шлюб може бути припинено унаслідок смерті одного з подружжя або у результаті його розірвання, яке здійснюється за ініціативою одного з подружжя або за спільною заявою подружжя.

Законом передбачено судовий та позасудовий порядок розірвання шлюбу.

 

Розірвання шлюбу в позасудовому порядку

 

Позасудовий порядок розірвання шлюбу можливий лише у випадку, коли подружжя не має спільних дітей, та за умови, що жоден з подружжя не заперечує проти його розірвання.  З метою розірвання шлюбу подружжя звертається зі спільною заявою до органу реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) за місцем проживання подружжя або одного з них за вибором заявника. Державний орган РАЦС виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви, якщо її не було відкликано. При цьому наявність між подружжям майнового спору не є перешкодою до розірвання шлюбу.

Крім того, в органах РАЦС здійснюється розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя, якщо другий визнаний безвісно відсутнім, недієздатним або засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років.

Майнові та інші спори між подружжям, що виникли з шлюбу та залишились невирішеними на момент його розірвання, можуть бути розглянуті судами загальної юрисдикції у порядку позовного провадження за позовною заявою, поданою одним з подружжя.

 

Розірвання шлюбу в судовому порядку→

У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу,  шлюб може бути розірваний лише у судовому порядку.

Розірвання шлюбу  в судовому порядку здійснюється відповідними судами загальної юрисдикції у порядку окремого або позовного провадження на підставі поданої заяви або позову відповідно.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, що має дітей. Характерною особливість таких справ є наявність згоди між дружиною та чоловіком щодо розірвання шлюбу. Разом зі спільною заявою в порядку окремого провадження подружжя подає до суду письмовий договір про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд, як правило, не з’ясовує причин подання заяви про розірвання шлюбу та не вживає заходів до примирення подружжя, однак зобов’язаний узяти до уваги та забезпечити захист інтересів дітей, батьки яких розлучаються.

У порядку позовного провадження судами загальної юрисдикції розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органів РАЦС чи суду.

 

В яких випадках не розлучають →

 

Слід пам’ятати, що за певних обставин, визначених законом, позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлено.

Позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений будь-ким з подружжя у випадках:

  • вагітності дружини;
  • протягом одного року після народження дитини.

Позов за наявності вищевказаних обставин може бути подано у разі, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини. При цьому право на розірвання шлюбу за таких обставин не пов’язується з винесенням судом обвинувального вироку.

Крім того, позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини може бути подано, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою у встановленому порядку шляхом подання заяви про визнання батьківства.

Також чоловік або дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

 

Якщо сторона подружжя іноземець→

Відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно.   Спільним особистим законом подружжя, яке є громадянами України, не залежно від місця їхнього постійного проживання є право України, а тому розірвання шлюбу між ними здійснюється за законодавством України.

Якщо ж подружжя не мають спільного особистого закону, тобто є громадянами різних держав, розірвання шлюбу здійснюється за правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі. Наприклад, якщо подружжя, що є громадянами різних держав, спільно проживали на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує  проживати на її території, то розірвання шлюбу здійснюється за законодавством України.

Якщо подружжя, яке не перебуває у громадянстві однієї держави, не має спільного місця проживання або якщо особистий закон (право країни громадянства) жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання, вони вправі обрати право, що буде застосоване до процесу їх розлучення, однак вибір такого права обмежений особистими законами кожного з них (правом держав, громадянами яких вони є).

У випадку, коли хоча б один з подружжя, що є громадянами України, постійно проживає на території іншої держави, за наявності підстав для розірвання шлюбу в позасудовому порядку подружжя з метою розірвання шлюбу може звернутися до консульської установи України за кордоном. 

У разі, якщо розірвання шлюбу в судовому порядку між подружжям, що проживає за межами України, має здійснюватись за законодавством України, виникає питання до якого судового органу має звернутись позивач. Територіальна підсудність таких справ відповідно до ст. 111 Цивільного процесуального кодексу України визначається ухвалою судді Верховного Суду України за клопотанням позивача. Іншими словами, судовий орган в Україні, який буде розглядати справу про розірвання шлюбу, визначається Верховним Судом України.

 

 

  1. Порядок відновлення трудової книжки?

 

Що робити, якщо загубили трудову→

Спочатку зверніться до свого останнього роботодавцю, у якого ви пропрацювали, і запис про який була в вашій трудовій книжці і написати заяву про зникнення трудової книжки. Разом із заявою потрібно надати оригінали документів, що підтверджують стаж роботи. Це можуть бути Накази про прийом, трудові договори, відомості з Пенсійного Фонду за формою СЗВ-К і СЗІ-5. Перша містить відомості про стаж за той період, коли працівник ще не був зареєстрований в системі обов'язкового страхування пенсії. Друга довідка є вже випискою з особового рахунку працівника.

Якщо трудова загубилась у роботодавця→

Якщо книжка була втрачена у роботодавця в разі форс-мажору, то створюється спеціальна комісія, за результатами якої створюється акт. У ньому описуються всі періоди роботи, професії та тривалість трудового стажу. Самому працівникові видається дублікат. Якщо ж книжка втрачена по халатності роботодавця, то його притягують до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Загроза штрафу може змусити несумлінного роботодавця повернути книжку, якщо він хотів її використати в своїх цілях.

Які строки→

Протягом 15 днів з дня подачі заяви, цей роботодавець повинен видати вам дублікат. В цьому дублікаті повинні міститися відомості про безперервне або загальному стажі роботи до того моменту, як працівник поступив на роботу до останнього роботодавцю, а також відомості про всі заохочення на цьому останньому місці роботи. Особливість дубліката в тому, що в ньому записується стаж загальною сумою, без вказівки роботодавців та професії.

Якщо роботодавця не існує→

Якщо ваш роботодавець вже не існує, тобто компанія ліквідована, то потрібно направляти запит в архів, де зберігаються документи цієї організації. Архів видасть довідку, яка буде одним з документів, підтверджуючих ваш стаж. Якщо ж відомостей немає, то можна звернутися в суд, привести двох свідків і представити документи, які можуть, хоч якось підтвердити ваші слова.

 

 

 

Відповіді на питання підготувала головний спеціаліст відділу з питань оборонної роботи   управління з питань оборонної роботи, взаємодії з правоохоронними органами, протидії та виявлення корупції КОДА Анна Смук.   

Додаткова інформація за тел.: 068-687-55-77.